Понад 10 років тому, коли я вчергове була в пошуках істини і свого місця у Всесвіті, в моєму житті майже одночасно відбулося декілька подій. По-перше, я познайомилася з пастором церкви «Дім милосердя» (м. Київ) Міхелем Абовичем Грінбергом, який, вислухавши мої думки і сумніви, порадив відвідати біблійні заняття, які проводив його добрий друг Борис Захарович Міньковський.
Я відвідала.
Після того мені по-новому відкрився вірш із Захарії 8: 23
«Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!».
Відтоді цей вірш став основним у моєму духовному житті.
А ще доктринальні питання спасіння і віри, Машиах, субота чи неділя, Каббала і, звісно, Євангеліє від Івана, пропущене крізь усі можливі фільтри (історичні, географічні, етичні тощо) та розібране «на запчастини»…
Учні Бориса Захаровича живуть у різних країнах, подекуди нас розділяють моря та океан. Але я впевнена, що кожен із нас на цих заняттях отримав свою путівку в духовне життя.
Розхожою є фраза «Учитель від Б-га». Відверто кажучи, вона мені завжди видавалася трохи банальною і заїждженою. Проте після знайомства з Борисом Захаровичем ці слова відкрилися мені своєю справжньою сутністю.
Проте Борис Захарович був не тільки вчителем Тори. Людина енциклопедичних знань, він був ще й Поетом, який вельми влучно розв’язував споконвічну суперечку фізиків і ліриків (одні сонети чого варті! от цікаво, Шекспір аплодує, чи… нервово палить?), а також Громадянином і Патріотом. Патріотом двох держав — України та Ізраїлю. «Дві жили в моїй руці — Україна та Ізраїль» — це про нього, нашого Вчителя.
Принциповість і безкомпромісність — це теж про нього, адже попри багатокольоровість цього світу, в ключових питаннях для нього існувало лише два кольори — білий і чорний.
У грудні 2013-го Борис Захарович підтримав Революцію Гідності. Його вірш прозвучав на Майдані.
Але наді мною жовто-блакитний прапор,
І я стою сьогодні на Майдані,
Щоб у світі не був повторений Майданек,
Щоб у світі був повторений ГУЛАГ.

Тоді підтримка Майдану не була мейнстрімом, радше навпаки. Багато хто із так званих «біблійних пацифістів» засуджував таку позицію, мотивуючи тим, що виступаючи проти влади, ти автоматично бунтуєш проти Всевишнього. (Ой, не відвідували вони занять Бориса Захаровича, а то би вже точно не послуговувалися цим хибним тлумаченням Святого Письма! Адже саме так це тлумачили християни під час Другої світової війни, коли парафії майже повним складом радо зустрічали Гітлера. Ще б пак, адже це «нова влада»!).
На свої закидання, що «ми, християни, то одне, а вони, миряни, щось інше», отримували жорстку відповідь.
Такою ж непохитною була позиція Вчителя і щодо Великої війни, коли РФ повномасштабно вдерлася до України, а саме: стосовно тих, хто вважав, що «все не так однозначно» і «що християни мають бути поза цим конфліктом».

Коли закінчиться війна,
І змовкнуть у Києві сирени,
Колишнім друзям пробачу зраду
І недругам відплачу сповна.

І лише тим, хто промовчав
Я теж не скажу жодного слова,
Ні доброго, ні поганого.
Вони почали злий початок.

Їх непробачна вина:
Як на бруді, на їх безгласі,
З їхньої мовчазної згоди
Зійшли зрада та війна.

Член моєї родини, український офіцер, прикордонник, який нині захищає нашу землю від окупантів, за щонайменшої вільної хвилинки переслуховує уроки. За його визнанням, Слово Всевишнього, викладене і розтлумачене Борисом Захаровичем, справді надихає і дає силу.

То хіба це не є свідченням того, що «… Боже Слово живе та діяльне…» (До Євреїв, 4:12). Хіба це не свідчить про те, що все було недарма?
«Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники».
Ці слова належать англійському історику Томасу Фуллеру, їм уже понад 400 років, але в них, як на мене, чітко вбачається образ нашого дорогого Вчителя.

Наталія Григор`єва